Indirect SpeechНепряма мова в англійській мові

В англійській мові висловлювання передають двома способами: прямою та непрямою мовою.

Direct speech (пряма мова) — це дослівна передача чиїхось слів. Вона береться в лапки й зазвичай відокремлюється від слів автора комою.

• “Leave me alone!” Jenny screamed. — “Дай мені спокій!” — крикнула Дженні.
• “Are you hungry, guys?” my mum asked us. — “Ви голодні, хлопці?” — запитала нас мама.
• She said, “I am afraid I won’t be able to come, I’m sorry.” — Вона сказала: “Боюся, я не зможу прийти, вибачте”.

Indirect speech або reported speech (непряма мова) — це переказ чиїхось слів не дослівно. Непряма мова оформлюється як підрядна частина речення, з’єднана сполучником або без нього. Кома перед підрядною частиною та лапки не вживаються.

• Jenny implored us to leave her alone. — Дженні благала нас залишити її в спокої.
• My mum asked whether we were hungry. — Мама запитала, чи ми голодні.
• I said I was afraid I wouldn’t be able to come. — Я сказав, що боюся, що не зможу прийти.

Під час передачі чужих слів займенники першої особи I, we змінюються відповідно до особи, яка говорила.

• She said, “Oh dear, I’m so tired!” — Вона сказала: “Ой, я така втомлена!” (пряма мова)
• She said she was very tired. — Вона сказала, що дуже втомилася. (непряма мова)

Займенник you змінюється залежно від того, до кого зверталися: на I, we, he, she або they.

• Mark said, “You’ve done a great job, guys!” — Марк сказав: “Ви чудово впоралися, хлопці!”
• Mark said that we had done a great job. — Марк сказав, що ми чудово впоралися.
• Mark said that they had done a great job. — Марк сказав, що вони чудово впоралися.

Якщо мовець передає власні слова, займенники I та we не змінюються.

• I said, “I am full.” — Я сказав: “Я ситий”.
• I said I was full. — Я сказав, що я ситий.
• I say, “We are not going to help them.” — Я кажу: “Ми не збираємося їм допомагати”.
• I say we are not going to help them. — Я кажу, що ми не збираємося їм допомагати.

Якщо дієслово в головному реченні стоїть у минулому часі, зазвичай діє правило узгодження часів. Українською мовою це узгодження може не передаватися.

• Kate said, “I often go jogging.” — Кейт сказала: “Я часто бігаю”.
• Kate said she often went jogging. — Кейт сказала, що часто бігає.
• Children said, “We have just finished our homework.” — Діти сказали: “Ми щойно виконали домашнє завдання”.
• Children said they had finished their homework. — Діти сказали, що вже виконали домашнє завдання.
• John said, “I will be working at five tomorrow.” — Джон сказав: “Завтра о п’ятій я працюватиму”.
• John said he would be working at five the next day. — Джон сказав, що наступного дня о п’ятій працюватиме.

Під час узгодження часів можуть змінюватися вказівні займенники, прислівники та інші слова, що позначають час і місце.

• He said, “This car is awesome.” — Він сказав: “Ця машина чудова”.
• He said that car was awesome. — Він сказав, що та машина чудова.
• “I visited my grandma two days ago,” said Matt. — “Я відвідав бабусю два дні тому”, — сказав Метт.
• Matt said that he had visited his grandma two days before. — Метт сказав, що відвідав бабусю за два дні до того.

Якщо мовець перебуває в тому самому місці й у той самий час, що й у повідомленні, ці слова можуть не змінюватися.

• He said this car was awesome. — Він сказав, що ця машина чудова.
• He said he visited his grandma two days ago. — Він сказав, що відвідав бабусю два дні тому.
• I told her I wouldn’t be able to help her tomorrow. — Я сказав їй, що не зможу допомогти їй завтра.

У прямій мові зі стверджувальними реченнями часто вживається to say (говорити, сказати).

У непрямій мові залежно від змісту можна вживати to tell (сказати комусь, розповісти), to announce (оголосити), to inform (повідомити), to declare (заявити), to promise (пообіцяти), to remark (зауважити), to remind (нагадати), to assure (запевнити), to admit (визнати), to deny (заперечити) тощо.

• Jack said, “I won’t eat this.” — Джек сказав: “Я не буду це їсти”.
• Jack denied eating that. — Джек заперечив, що їв це.
• She said, “I did meet Matt last night.” — Вона сказала: “Я справді зустрічалася з Меттом учора ввечері”.
• She admitted having met Matt the previous night. — Вона визнала, що зустріла Метта попереднього вечора.
• Kate said, “I promise I’ll come on time.” — Кейт сказала: “Обіцяю, я прийду вчасно”.
• Kate promised to come on time. — Кейт пообіцяла прийти вчасно.

Після tell та inform потрібно назвати адресата повідомлення: tell somebody, inform somebody.

• She said, “I will go shopping.” — Вона сказала: “Я піду за покупками”.
• She told us that she would go shopping. — Вона сказала нам, що піде за покупками.
• The teacher said to his students, “You will have your exams next week.” — Учитель сказав своїм учням: “Наступного тижня у вас будуть іспити”.
• The teacher informed his students that they would have their exams the following week. — Учитель повідомив своїм учням, що наступного тижня у них будуть іспити.

У непрямій мові можна передавати загальні та спеціальні питання. Порядок слів у підрядній частині стає розповідним, а знак питання не ставиться. Замість to say зазвичай уживається to ask.

Загальні питання приєднуються за допомогою if або whether (чи).

• She said, “Have you ever been to London?” — Вона запитала: “Ти коли-небудь був у Лондоні?”
• She asked if I had ever been to London. — Вона запитала, чи я коли-небудь був у Лондоні.
• He said to her, “Do you like this movie?” — Він запитав її: “Тобі подобається цей фільм?”
• He asked her whether she liked that movie. — Він запитав її, чи їй подобається той фільм.

Спеціальні питання приєднуються за допомогою того самого питального слова; у непрямій мові вживаються to ask або to inquire (запитувати, довідуватися).

• Mark said, “When will he come?” — Марк запитав: “Коли він прийде?”
• Mark asked when he would come. — Марк запитав, коли він прийде.
• “Where does Paul live?” Kate said. — “Де живе Пол?” — запитала Кейт.
• Kate inquired where Paul lived. — Кейт поцікавилася, де живе Пол.

У питаннях із дієсловом-зв’язкою to be та словами who і what можливі два варіанти порядку слів.

• She said, “What is the matter?” — Вона запитала: “У чому справа?”
• She asked what the matter was. — Вона запитала, у чому була проблема.
• She asked what was the matter. — Вона запитала, у чому була проблема.
• He said, “Who is that girl?” — Він запитав: “Хто ця дівчина?”
• He asked who that girl was. — Він запитав, хто та дівчина.
• He asked who was that girl. — Він запитав, хто та дівчина.

Поради та пропозиції в непрямій мові часто передаються інфінітивом або герундієм.

Для пропозицій уживаються to offer (запропонувати зробити щось самому) і to suggest (запропонувати варіант дії). Після suggest вживається герундій або конструкція that ... should; конструкція suggest somebody doing something можлива, але в цьому значенні природніше вжити suggest doing something або suggest that somebody should do something.

• He said to me, “Shall I help you?” — Він запитав мене: “Допомогти тобі?”
• He offered to help me. — Він запропонував допомогти мені.
• Clark said to Jane, “Let’s wait for Mark here.” — Кларк сказав Джейн: “Давай почекаємо Марка тут”.
• Clark suggested waiting for Mark there. — Кларк запропонував почекати Марка там.
• Clark suggested to Jane that they should wait for Mark there. — Кларк запропонував Джейн, щоб вони почекали Марка там.

Порада зазвичай передається інфінітивом після to advise (радити).

• My brother said to me, “You should take a taxi.” — Мій брат сказав мені: “Тобі варто взяти таксі”.
• My brother advised me to take a taxi. — Мій брат порадив мені взяти таксі.

Прохання та накази в непрямій мові передаються конструкцією дієслово + додаток + інфінітив.

Для наказів уживаються to tell (сказати, звеліти), to order (наказати), to command (наказати) і to request (попросити офіційно).

• Mum said, “Wash your hands!” — Мама сказала: “Помий руки!”
• Mum told us to wash our hands. — Мама сказала нам помити руки.
• The policeman said, “Stop!” — Поліцейський сказав: “Стій!”
• The policeman ordered them to stop. — Поліцейський наказав їм зупинитися.
• The cashier said to the client, “Enter your PIN.” — Касир сказав клієнтові: “Введіть PIN-код”.
• The cashier requested the client to enter his PIN. — Касир попросив клієнта ввести його PIN-код.

Для прохань часто вживаються to ask (просити), to beg (благати), to implore, to entreat, to beseech (благати) та to urge (наполегливо просити).

• Janice said to her husband, “Will you help me with the cooking?” — Дженіс запитала чоловіка: “Ти допоможеш мені з приготуванням їжі?”
• Janice asked her husband to help her with the cooking. — Дженіс попросила чоловіка допомогти їй із приготуванням їжі.
• The child said to his parents, “Buy me this puppy, please!” — Дитина сказала батькам: “Купіть мені цього цуцика, будь ласка!”
• The child begged his parents to buy him that puppy. — Дитина благала батьків купити їй того цуцика.
• The mother said to her son, “Please just be careful!” — Мати сказала синові: “Будь ласка, будь обережним!”
• The mother urged her son to be careful. — Мати наполегливо попросила сина бути обережним.

Під час передачі окличних речень і ввічливих висловів емоції мовця передаються не лише дієсловом, а й прислівниками та словосполученнями, що виражають обурення, радість, подив, вибачення тощо.

• She said, “You are lying to me!” — Вона сказала: “Ти мені брешеш!”
• She cried indignantly that he was lying to her. — Вона обурено вигукнула, що він їй бреше.
• John said, “Cool! We are going to Spain!” — Джон сказав: “Круто! Ми їдемо до Іспанії!”
• John said joyfully that they were going to Spain. — Джон радісно сказав, що вони їдуть до Іспанії.
• Tania said, “Excuse me for disturbing you.” — Таня сказала: “Вибачте, що турбую вас”.
• Tania apologized for disturbing him. — Таня вибачилася за те, що потурбувала його.

Під час передачі привітань, побажань і прощань часто вживаються дієслова to greet (вітатися), to welcome (привітати, вітати) та to wish (бажати). Такі вислови зазвичай передають не дослівно, а за змістом.

• She said, “I’m happy you’ve come to my place!” — Вона сказала: “Я рада, що ви прийшли до мене!”
• She welcomed them. — Вона привітала їх.
• Peter said to us, “Hi, guys, what’s up?” — Пітер сказав нам: “Привіт, хлопці, як справи?”
• Peter greeted us. — Пітер привітався з нами.
• Mrs Johnson said to us, “Have a nice journey, girls!” — Місіс Джонсон сказала нам: “Щасливої подорожі, дівчата!”
• Mrs Johnson wished us a good journey. — Місіс Джонсон побажала нам щасливої подорожі.